9

#ЗПІК Приватна німецька гімназія 1905, заснована Т. Цьоклером /Вул. Б. Лепкого, 9/.

У східній частині історичної забудови міста, на межі колишніх Тисменицького і Заболотівського передмість.
У перші роки 20 ст. німецька євангелицька громада, що налічувала бл. 1000 осіб, придбала земельну ділянку на початку колишньої вулиці Кілінського (Б. Лепкого) і звела п’ятикласну школу для дітей німців і австрійців. Ймовірний архітектор – Я. Шпорек.
Навчальний заклад попервах відвідували 220 учнів. У лютому 1919, коли Станиславів був столицею ЗУНР, на підставі розпорядження Державного секретаріату освіти і віросповідань була створена німецька приватна гімназія, яка розмістилась у цьому ж будинку.Тоді заняття розпочали 82 гімназисти. Заклади існували до 1939 – часу організованого виїзду німців на батьківщину. Директором народної школи впроводж усього її існування працював Й. Мюллер, гімназії – Ф. Шмаленберг до 1932, надалі – А. Рожек. Засновником закладів був Цьоклер Теодор (1867–1949) – єпископ, доктор теології, релігійний і громадський діяч, лідер німецької громади в місті.
Світлина від ЗПІК ІФ.

Будинок цегляний, прямокутний у плані. Зведений у стилі функціоналістичного модерну. Триповерховий, з горищем і підвалом, на досить високому цоколі, викладеному з грубо обтесаного каменю. Вхід з двору. Головний фасад на рівні другого поверху горизонтально розчленований широкою міжповерховою профільованою тягою, підвіконними на другому і третьому поверхах та підфризноюпрофільованою і підкарнизною тягами. Перший поверх отинькований під масивний дощатий руст зі скошеними ребрами, другий – під дощатий руст, третій поверх і фриз та міжтягова частина на рівні другого поверху гладкі. Фасад має шість вікон з дуже широким простінком посередині.
Віконні отвори прямокутні, на першому поверсі без обрамлень, декоровані у верхній частині тиньковим замковим каменем з двома клинами та  підвіконними карнизами. Вікна другого поверху декоровані футринами, карнизними сандриками на плоских лопатках, що сягають верху вікон, та підсандриковими нішами. Вікна третього поверху оздоблені футринами з лучковим завершенням.
Центральний простінок на третьому поверсі декорований орнаментованим кругом з рельєфно викладеною датою будови «1905». Над ним влаштовано широкий лучковий профільований карниз. Фасадний карниз однотяговий, нерозвинутий, без декору. Дах двосхилий, покритий бляхою.

Світлина від ЗПІК ІФ.

Світлина від ЗПІК ІФ.
Поштівка з колекції З. Жеребецького

Світлина від ЗПІК ІФ.

Теодор Цьоклер (1867–1949) – єпископ, доктор теології, релігійний і громадський діяч, лідер німецької громади в місті. Закінчивши Лейпцизький університет як теолог, у 1891 приїхав до Галичини з метою поширення протестантизму серед місцевих німців. 1896 заснував перший дитячий будинок, розрахований на 12 дітей-сиріт. Заклад існував на пожертви благодійних фундацій і кошти від лекцій єпископа в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Після проголошення ЗУНР у 1918 Т. Цьоклер підтримав право української нації на державне самовизначення. Українська влада старалася матеріально допомогти його закладам, у 1919 надала дозвіл на відкриття першої у Станиславові німецької гімназії. Доброчинні заклади Т. Цьоклера стали найбільшими у Східній Європі. Вони включали такі будинки: дияконський, для догляду за немовлятами, житло для школярів, притулок для калік і психічно хворих, сільськогосподарське підприємство, фабрику сільськогосподарського реманенту, учнівські майстерні. В закладах налічувалося понад 500 осіб. У 1924 Т. Цьоклер очолив Союз церков євангельсько-аугсбурського і гельвецького визнання. Відтоді центр діяльності Союзу остаточно утвердився на галицьких землях.
У 1999 під час відзначення 80-річчя гімназії за участю гостей з Німеччини на фасаді будинку встановлена меморіальна дошка Т. Цьоклеру (автори – ск. С. Топоркова, арх. С. Соколовська). Її акцентом є горельєфне зображення голови єпископа в овалі з білої мармурової крихти, до якого прилягає трапецієвидна заокруглена знизу плита з прикріпленими таблицями (сірий граніт). На таблицях викарбувані присвятні написи українською й німецькою мовами, вище на невеликій планці – роки життя єпископа.

Тепер у будинку розміщений один з корпусів ЗОШ № 11.

Автори статті: Михайло Головатий, Любомир Грицевич

Звід пам’яток Івано-Франківської області. Івано-Франківськ і села міської ради. – Кн. 1. Пам’ятки археології, історії та мистецтва. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016. – С. 98-100.