#ЗПІК Будинок повітової ради, 1894–96
/Пл. Міцкевича, 4/
У центральній частині міста, на розі пл. Міцкевича та вул. Василя Вишиваного, на червоній лінії.
Повітова рада, створена у 1866, розпочала будову власного приміщення тільки в 1894. Для цього була придбана земельна ділянка у сім’ї бурґомістра В. Шидловського. Того ж року споруду підвели під дах, наступного року велись опоряджувальні і внутрішні роботи. У травні 1896 будинок освятили. Зведений за проектом арх. Я. Кудельського.
Відповідно до тогочасної диференціації міських територій на парадні й непарадні зони, будинок формує парадний фронт забудови вул. Театральної та пл. Міцкевича, частково зберігаючи класицистичний принцип фронтальності композиції. Одночасно тричастинна об’ємно-планувальна структура споруди визначається характерним для кінця 19 ст. прагненням до вільного розміщення частин будинку у просторі, внаслідок чого архітектурність об’єкта створюється групуванням мас, які по-різному сприймаються при русі з різних точок зору.
Будинок має риси класицистичного стилістичного спрямування історизму (виник в Австрії на основі доктрин Отто Вагнера). Архітектура демонстраційного характеру, формує презентативність адміністративного будинку.
Головний фасад утворює візуально завершену симетрично-осьову композицію, яка свого часу порушувалась асиметрією різновисоких бічних фасадів (праве крило на час зведення споруди було одноповерховим). Нейтралізує симетрично-осьову структуру будинку також рівномірне покриття стін імітацією рустування. Головний вхід розміщений у центральному ризаліті, який об’єднує два поверхи, незначною мірою виступає з площини головного фасаду і композиційно завершується необароковим куполом. Ризаліт прикрашений спареними пілястрами з іонічними капітелями. Бічні ризаліти розташовані під кутом до головного фасаду і розкривають перспективу бічних фасадів. Цокольний і міжповерховий гзимси підкреслюють тричастинний поділ фасадів по горизонталі. Замість класицистичного трикутного фронтону над карнизом будинок увінчує незначний за висотою горизонтальний аттик. Для споруди характерним є рівномірний розподіл архітектурних деталей. Гіперболізована за розміром плоска рустована дуга обрамлення півциркульного завершення вікон першого поверху є однією з перших ознак сецесійної стилізації в архітектурному декорі Станиславова.
За первісним проектом праве крило було одноповерховим і завершувалося аттиком-балюстрадою. Другий поверх над ним надбудований у 1928. При цьому до лівого крила також зроблена добудова.
До 1939 споруда не міняла призначення. Повітова рада була органом самоуправління, який розпоряджався комунальним майном, здійснював нагляд за господарством ґмінних (сільських) управ, за-тверджував їхні рішення. На час будови вона складалася з 26 виборних членів. Керівним органом була управа, куди входило сім осіб. Українці хоч і були представлені, перебували в меншості.
Фото 2008 р.
Повітова рада бачила у своїх стінах відомих галицьких діячів К. Трильовського, Л. Бачинського, Є. Левицького, І. Макуха. Тут вони перебували під час святкування десятиріччя спортивно-патріотичного товариства «Січ» у червні 1910, разом з гостями свята вітали зі сходів споруди майже 2,5-тисячний похід січовиків.
У міжвоєнний період у будівлі, крім основного власника, містилася повітова ощадна каса. Зі встановленням радянської влади повітова рада перестала існувати. Після війни тут розмістились обласний відділ архітектури, управління трудових ресурсів, обласний комітет Червоного Хреста та інші організації. В десятьох кімнатах мешкали сім’ї. Від 1948 споруда перебуває в користуванні обласної ради професійних спілок.
Михайло Головатий, Лариса Поліщук
Звід пам’яток Івано-Франківської області. Івано-Франківськ і села міської ради. – Кн. 1. Пам’ятки археології, історії та мистецтва. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016. – С. 113-115.