#ЗПІК Будинок «Української хати» 1860-х рр., де містилися українські заклади
/Вул. Незалежності, 23 / Шашкевича, 7/
У центральній частині міста, формує початок червоної лінії вулиць. Від 2-ї пол. 18 ст. тут стояв невеликий дерев’яний будинок. У 1850-х рр. в ньому мешкали дві сім’ї. Кам’яницю звів якийсь І. Дауер.
Споруда цегляна, двоповерхова, у плані П-подібна, без стильових ознак. Оскільки вона є наріжною, має два фасади і, відповідно, два входи. Оздобами будівлі є лише скромні наличники вікон першого поверху з прямими сандриками. В минулому наличники були рельєфними й рустованими, але вони усунуті під час перебудов. Дах високий, критий бляхою (при побудові – ґонтом).
Спадкоємці наступного власника Н. Бораля на поч. 20 ст. продали кам’яницю «Польській позичковій касі». У квітні 1911 споруду придбала «Руська міщанська каса», створення якої в 1902 пробило стіну монопольного засилля єврейських лихварів. Тут також розмістилося міщанське товариство. З того часу за будівлею поступово закріплюється назва «Українська хата». «Руська міщанська каса» перед Першою світовою війною планувала на місці двох сусідніх будинків (тепер вул. Незалежності, 25 і 27), придбаних у ресторатора Ф. Ганца за 60 тисяч корон, збудувати чотириповерхову «Народну гостинницю», але не здійснила свого наміру.
Найактивніше громадське життя в «Українській хаті» буяло у 1-й пол. 1919, коли Станиславів був столицею ЗУНР. Тоді тут містилася редакція газети «Нове життя». У 1910-х–30-х рр. в будинку були редакції газет «Українське життя» (1921–23, 1931), «Станиславівські вісти» (1912–13, 1934–38). «Руська міщанська каса» проіснувала до 1939, тільки змінивши в 1930-х рр. назву на «Український кооперативний банк». У міжвоєнний час перший поверх від
вул. Шашкевича займали бляхарська майстерня і крамниця лідера
українських ремісників Снігуровича Северина Софроновича (1881, с. Братишів, тепер Тлумацького р-ну – 1965). Бляхарський майстер за професією, він також був активним громадським діячем, одним із засновників Українського кооперативного банку, Української ремісничої бурси. Свої дні закінчив на еміграції в Канаді.
У післявоєнний час будинок займали обласне бюро судово-медичної експертизи та обласний лікарсько-фізкультурний диспансер, а від 2000 – лише судово-медична експертиза.
Автор статті: Михайло Головатий
Звід пам’яток Івано-Франківської області. Івано-Франківськ і села міської ради. – Кн. 1. Пам’ятки археології, історії та мистецтва. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016. – С. 129 -130.