#ЗПІК Будинок маґістрату і воєводства, 1893–94 (медичний університет)
/Вул. Галицька, 2/
У центральній частині міста, на червоній лінії забудови. Займає квартал, утворений вулицями Галицькою, Сотника Мартинця, Лесі Українки та сквером Міцкевича.
Спорудження будинку пов’язане з бурхливим розвитком залізниці. На початку 1890-х рр. постало питання про створення другої дирекції залізниць у Галичині, тому що єдина на той час дирекція у Львові впоратись зі справами уже не могла. За право прийняти такий солідний заклад конкурували Коломия, Перемишль, Чернівці, оскільки його відкриття обіцяло піднесення престижу міста і збільшення кількості робочих місць. Перевага була віддана Станиславову. Згідно з умовами угоди з австро-угорськими залізницями,
маґістрат розпочав будівництво великого адміністративного будинку «на 70 покоїв і 30 кабінетів» коштом 170 000 ринських. Проект був розроблений у Відні технічним відділом залізниць під проводом архітектора Е. Баудіша. Будівельними роботами керував інженер Я. Кудельський.
Будівництво провели в неймовірно короткий термін. Воно почате 03.07.1893, а вже 01.07.1894 у суворій відповідності з угодою відбулось урочисте відкриття. Отож, спорудження масштабного будинку тривало менше року – 363 дні.
Збудований у неоренесансному стилі. Чотириповерховий, по головному фасаду тринадцятивіконний, замкнутої прямокутної конфігурації з внутрішнім двором. Головний вхід з боку вул. Галицької. В основу зв’язку між приміщеннями покладено коридорний принцип. Стіни цегляні, отиньковані.
Перекриття плоскі, дахи похилі на дерев’яних кроквах, над аттиком – вальмові. Покрівля – листова бляха.
Будівля монументальна. Головний фасад на першому поверсі горизонтально розчленований міжвіконною тягою. Перший і другий та третій і четвертий поверхи розділені міжповерховими тягами. Знизу перша з них декорована зубчиками; друга, що має вигляд масивного карниза, – півциркульними гліфами та іоніками. Головний фасад прикрашений еклектичним чотириколонним портиком, основою для якого є балкон на рівні третього поверху. Над портиком – шатрова частина даху. По периметру дах оживляють люкарни. Перший та другий поверхи рустовані. Вікна аркові і прямокутні різної висоти по поверхах. На першому поверсі вікна аркові, декоровані футринами та замковими каменями, на другому – майже квадратні, невеликі, без оформлення. Вікна третього поверху прямокутні, обрамлені футринами, верхня частина яких декорована рослинним орнаментом; мають підвіконні ніші, заповнені балясинами; увінчані сеґментними сандриками. На четвертому поверсі – невеликі прямокутні вікна з футринами та сандриками у вигляді карнизів. Карниз масивний, розкрепований, значно виступає над стінами, декорований модульйонами та зубчиками. Фасад увінчаний по центру фігурним аттиком з рослинним орнаментом і балясинами. Є прикладом монументальних адміністративних споруд кінця 19 ст.
Будівля була власністю міста, дирекція залізниць її орендувала. В 1914 вона спорудила власний будинок, а сюди перейшов маґістрат. Приміщення першого поверху орендували Банк станиславівської землі та численні магазини. В 1921–35 у будинку додатково розмістилось управління новоствореного Станиславівського воєводства, а в 1935–39 його змінила скарбнича палата.
У 1945 в місті відкрили медичний інститут (від 2005 – медичний університет), і споруда стала його головним корпусом. Заклад очолювали Бабенко Георгій Овксентійович (1921–2001) – відомий біохімік, Нейко Євген Михайлович (1932–2010) – засновник Прикарпатської терапевтичної школи. Обидва – академіки АМН України Серед викладачів налічується: докторів наук, професорів – 73, кандидатів наук, доцентів – 231, в їх числі шість заслужених діячів науки і техніки, сім заслужених лікарів України. В університеті навчається 5000 студентів (2013).
Автори статті: Михайло Головатий, Людмила Яковина
Звід пам’яток Івано-Франківської області. Івано-Франківськ і села міської ради. – Кн. 1. Пам’ятки археології, історії та мистецтва. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016. – С. 21-23.