Школа ім. М. Шашкевича 1923–35,
в якій викладали Блажкевич І. О., Макогон Д. Я., навчався Маланюк О.
/Вул. М. Грушевського, 16-а/
У дворовій частині квартальної забудови, позаду будинку № 18, в історичному центрі міста.
Чотирикласна школа ім. М. Шашкевича була створена за рішенням філії Українського педагогічного товариства та ініціативного комітету «Рідна школа» в 1910, оскільки окремих українських шкіл, крім гімназії, в місті перед тим не було. Заняття тимчасово проводила у приміщенні українського товариства «Сокіл» (тепер вул. Грушевського, 18). Протягом 1917–22 рр. школа мандрувала, займаючи кілька кімнат в українській гімназії на вул. Липовій (тепер Шевченка), 44, потім, за української влади – колишню польську школу
ім. Чацького (тепер вул. Шевченка, 32), а з поверненням поляків – знову кімнати в українській гімназії. У вересні 1922 школа повернулася до своєї домівки в «Соколі».
Українське громадянство міста і краю прийшло на допомогу «Рідній школі» і шляхом сплачування одного відсотка від доходів протягом року зібрало кошти, достатні для спорудження невеликого шкільного будинку. Збори філії товариства «Сокіл» 28 березня 1923 вирішили подарувати під будову зі своєї ділянки площу 30,0 х 28,6 м. Вже 19 травня розпочате зведення за планами арх. С. Бернарда. 1924 навчальний заклад прийняв учнів. У 1930-х рр. він став
семирічним, збільшилася кількість школярів. До існуючого приміщення з північного боку добудували новий об’єм за проектом арх. Є. Нагірного. Споруда набула Т-подібної форми.
Будинок двоповерховий, з підвальними приміщеннями, з ознаками архітектури еклектизму. Стіни муровані з червоної цегли, гладко отиньковані. Цоколь
низький, потинькований на гладко, з рядом прямокутних віконець підвальних приміщень. Вікна прямокутної форми, на першому поверсі увінчані тягою, підвіконники обох ярусів виступаючі, не профільовані. На рівні перекриття
першого ярусу фасади оперізує міжповерхова тяга, стіни по периметру споруди завершені далеко виступаючим вінцевим карнизом, під яким (у фризній частині) розміщені віконця горища. Дах чотирисхилий, критий бляхою.
В 1921–22 рр. у школі викладала Блажкевич Іванна Омелянівна (9.10.1886, с. Денисів, тепер Тернопільської обл. – 1.03.1977, там само) – письменниця і громадська діячка. Екстерном закінчила Львівську учительську семінарію, вчителювала у селах Суботів і Залуква нинішнього Галицького району. В листопаді 1918 брала участь у встановленні української влади в Галичі. Від 1922 до смерті працювала в рідному селі. З 1963 – член Спілки письменників України. В її творчому доробку вірші, оповідання, п’єси для дітей. Вона авторка спогадів про І. Франка, В. Стефаника, О. Кобилянську, щоденника «Жінка на бойовій лінії».
У 1930-х рр. директором школи і викладачем був Макогон Дмитро Якович (28.10.1881, с. Хоростків, тепер Тернопільської обл. – 7.10.1961, м. Івано-Франківськ) – відомий педагог і письменник. Проживав з родиною на вул. Потічній (тепер Макогона), 6 (див. ст. 46).
Випускником школи є Маланюк Олекса (1919, с. Микитинці, тепер Івано-Франківської міськради – 17.11.1943, м. Станіслав, тепер Івано-Франківськ) – педагог, громадський діяч, член ОУН. Закінчив кооперативні, диригенські та вчительські курси. Тривалий час працював учителем у с. Старий Лисець, де керував шкільним та церковним хором. Був талановитим і справедливим педагогом, прищеплював дітям любов до рідної мови та України. Розстріляний нацистськими окупантами в числі 27-и українських патріотів біля синагоги (тепер вул. Страчених Націоналістів).
Будинок постійно використовувався як навчальний заклад. Зараз у ньому другий корпус ЗОШ № 7.
Михайло Головатий, Олександр Линда
Звід пам’яток Івано-Франківської області. Івано-Франківськ і села міської ради. – Кн. 1. Пам’ятки археології, історії та мистецтва. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016. – С. 52-54.