15. Будинок банку 1898–1900, де містився обласний провід ОУН, працював Бандера В. А.

#ЗПІК  Будинок банку 1898–1900, де містився обласний провід ОУН, працював Бандера В. А. (архіт., іст.)

/Вул. Незалежності, 15/

У центральній частині історичної забудови міста, в ряді щільно зблокованих будинків, на червоній лінії.

Зведений на місці двох попередніх споруд 19 ст. для Міщанського банку. Ця фінансова інституція виникла в 1884 під первісною наз­вою «Товариство взаємного кредиту міщан у Станиславові». Справи йшли добре, і через 14 років банк зміг розпочати зведення власної кам’яниці. Дата закінчення будови – «1900» – викладена на мозаїч­ній підлозі при вході в приміщення.

Будинок цегляний, отинькований, триповерховий, у плані Г-подіб­ний, з внутрішнім двориком. Головний вхід з боку вул. Незалежності у вигляді високих, до рівня другого поверху, аркових дверей. Фасад восьмивіконний. У ньому знайшли відображення певні традиції архі­тектури класицизму. Головний фасад рустований до рівня половини висоти другого поверху.  Горизонтально він розчленований міжповерховими, підвіконними й міжві­конними тягами та карнизами, вертикально – боковими ризалі­тами з пілястрами другого і третього поверхів, на які спирається анта­б­лемент з трикутними фронтонами. Вікна прямокутні та сеґментні, на третьому поверсі півциркульні, декоровані футринами і зам­ковими каменями, на першому поверсі – вітринні. Балкони риза­літів на другому поверсі муровані, на третьому – з металевою огорожею.

Фото 2016 р.

Від 1910 в Австро-Угорщині спостерігалася сильна дефляція. Настав час ліквідації кредитів, зменшення цін, загального браку готівки. Не створивши достатніх резервних запасів, Міщанський банк був змушений у 1914 оголосити про припинення діяльності. Його будинок придбав Банк крайового господарства і володів ним до 1939. У міжвоєнний час на першому поверсі містилися першокласний рес­торан Т. Квятковського, крамниця В. Лєвака, бюро подорожей «Орбіс», перукарня.

Після відступу Червоної армії  в 1941 і проголошення 30 червня Акту відновлення української державності на другому поверсі будівлі містився обласний провід ОУН. Для організації роботи сюди прибув із Кракова Бандера Василь Андрійович (1915, с. Старий Угринів, тепер Калуського р-ну – 21.07.1942, Освєнцім, Польща) – учасник національно-визвольних змагань, член ОУН, молодший брат С. Бандери. Закінчив агрономічний факультет Львівської полі­техніки в Дублянах та філософський факультет Львівського університету. За патріотичну діяль­­ність у 1938 був ув’язнений в таборі Береза Картузька. Після розпаду Польщі повернувся до Львова, а надалі, перейшовши радянсько-німецьку демаркаційну лінію, добрався до Кракова. Був учасником другого Великого збору ОУН (1–3 травня 1941). Після проголошення у Львові Акту відновлення української державності прибув до Станіслава і зміг попрацювати кілька місяців. Угорські війська, що спочатку були в місті, не робили перешкод в організації української влади. Все змінилося  з передачею Станіслава в руки німецьких окупантів. 15.09.1941 ґестапо провело масові арешти серед українських активістів. В їх числі був арештований В. Бандера і його вагітна дружина (їй пощастило врятуватися). Для Василя почався шлях по тюрмах, який закінчився у концтаборі Освєнцім. Тут табірна адміністрація складалася переважно з польських політичних і кримінальних в’язнів. Вони та ув’язнені польські бандити в кінці липня 1942 закатували В. Бандеру.

14 жовтня 2008 р. на фасаді будинку, праворуч від входу, відкрито меморіальну дошку Бандері В. А.  Автор –  ск. В. Довбенюк.

На прямокутній гра­­­нітній плиті справа вміщене горе­­­ль­є­фне погруддя                    В. Бандери з бронзи. В лівій частині плити викарбувано присвятний            напис.

Нині будинок використовується як  житловий, на першому поверсі – крамниці.

Михайло Головатий, Людмила Яковина

Звід пам’яток Івано-Франківської області. Івано-Франківськ і села міської ради. – Кн. 1. Пам’ятки археології, історії та мистецтва. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016. – С. 125-127.