14. Школа урсулянок

#ЗПІК  Школа урсулянок, 1-а третина 20 ст. (архіт., іст.)

/Вул. І. Франка, 14/

У межах колишнього Заболотівського передмістя, на червоній лінії забудови.

Школу заснували черниці-урсулянки, які 1908 перебрались із Коломиї. Для організації монастиря і школи у Станиславові придбана новозбудована кам’яниця у К. Драчинського. Протягом всієї історії існування приміщення використовувалося як навчальний заклад.

Споруду кілька разів добудовували і в польський, і в радянський періоди, тому вона має ознаки різних стилів та досить складний виг­­ляд у плані. Перша розбудова проведена в 1924–25 за проектом архі­тек­тора Т. Ковальського. Позаду існуючого корпусу був спору­джений новий чотириповерховий, сполучений з ним переходом. У 1929 той же архітектор завершив фронтову добудову до правого крила споруди. В 1963, уже в радянський час до лівого крила первісного будинку домурували триповерховий об’єм (арх. С. Валевський). Нарешті, у 1977 з тильного боку тут появилася роздягальня у вигляді критої за­скленої галереї.

Будинок цегляний, тинькований, складної конфігурації. Первісний об’єм триповерховий, у плані прямокутний. Головний фасад семивіконний, на першому поверсі по центру замість вікна – півцир­кульний портал. Пер­ший поверх рустований, в оздобленні вікон дру­гого поверху використані лучкові сандрики. Рельєфно підкреслений фриз із рослинним орнаментом.

До правого крила прилягає чотириповерхова добудова за­вши­рш­­ки лише в одне вікно. Вона має баштоподібну форму, на рогах над карнизом прикрашена чотирма ва­зами і завершена великим ліхтарем з оглядовою балюстрадою. Використані елементи еклек­­тизму і конструктивізму надали спо­руді оригінальності. Нато­мість трипо­верховий Г-по­­­діб­ний об’єм на лівому крилі спору­ди відповідно до традицій шкільного будівництва має великі вік­на і гладкі стіни без оздоблення.

Фото 2010 р.

Жіночий католицький чернечий орден урсулянок (назва походить від імені британської княжни Урсули з 10 ст.) займався доглядом хворих та вихованням дівчат. У будинку спочатку існував шестикласний ліцей, сполучений з початковою школою для дівчат. У 1911 ліцей перетворили на жіночу реальну гімназію. Перед Першою світовою війною число учениць коливалось від 120 до 170. Від 1920 реальна гімназія поступово змінила свій тип на гуманітарний. Напередодні радянського вторгнення 1939 в монастирі було 34 черниці, більшість з яких працювали вчительками. Відомо також, що того року заклад мав 33 випускниці. Під час Другої світової війни в гімназії розмістився госпіталь, і урсулянки вимушено перейшли в невеликий приватний будинок. Остання документальна згадка про них відноси­ть­ся до 1945. Тоді їх було дев’ять осіб з настоятелькою О. Винярською.

В радянський період будинок займала середня школа № 3 з російською мовою навчання. Нині вона існує як російська і польська. Станом на 2010 рік тут налічувалося 678 учнів, з них 240 – у польських класах. Польською викладаються мова, література, історія Польщі, а інші предмети – українською мовою.

Михайло Головатий

Звід пам’яток Івано-Франківської області. Івано-Франківськ і села міської ради. – Кн. 1. Пам’ятки археології, історії та мистецтва. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016. – С. 224-226.