#ЗПІК Школа урсулянок, 1-а третина 20 ст. (архіт., іст.)
/Вул. І. Франка, 14/
У межах колишнього Заболотівського передмістя, на червоній лінії забудови.
Школу заснували черниці-урсулянки, які 1908 перебрались із Коломиї. Для організації монастиря і школи у Станиславові придбана новозбудована кам’яниця у К. Драчинського. Протягом всієї історії існування приміщення використовувалося як навчальний заклад.
Споруду кілька разів добудовували і в польський, і в радянський періоди, тому вона має ознаки різних стилів та досить складний вигляд у плані. Перша розбудова проведена в 1924–25 за проектом архітектора Т. Ковальського. Позаду існуючого корпусу був споруджений новий чотириповерховий, сполучений з ним переходом. У 1929 той же архітектор завершив фронтову добудову до правого крила споруди. В 1963, уже в радянський час до лівого крила первісного будинку домурували триповерховий об’єм (арх. С. Валевський). Нарешті, у 1977 з тильного боку тут появилася роздягальня у вигляді критої заскленої галереї.
Будинок цегляний, тинькований, складної конфігурації. Первісний об’єм триповерховий, у плані прямокутний. Головний фасад семивіконний, на першому поверсі по центру замість вікна – півциркульний портал. Перший поверх рустований, в оздобленні вікон другого поверху використані лучкові сандрики. Рельєфно підкреслений фриз із рослинним орнаментом.
До правого крила прилягає чотириповерхова добудова завширшки лише в одне вікно. Вона має баштоподібну форму, на рогах над карнизом прикрашена чотирма вазами і завершена великим ліхтарем з оглядовою балюстрадою. Використані елементи еклектизму і конструктивізму надали споруді оригінальності. Натомість триповерховий Г-подібний об’єм на лівому крилі споруди відповідно до традицій шкільного будівництва має великі вікна і гладкі стіни без оздоблення.
Фото 2010 р.
Жіночий католицький чернечий орден урсулянок (назва походить від імені британської княжни Урсули з 10 ст.) займався доглядом хворих та вихованням дівчат. У будинку спочатку існував шестикласний ліцей, сполучений з початковою школою для дівчат. У 1911 ліцей перетворили на жіночу реальну гімназію. Перед Першою світовою війною число учениць коливалось від 120 до 170. Від 1920 реальна гімназія поступово змінила свій тип на гуманітарний. Напередодні радянського вторгнення 1939 в монастирі було 34 черниці, більшість з яких працювали вчительками. Відомо також, що того року заклад мав 33 випускниці. Під час Другої світової війни в гімназії розмістився госпіталь, і урсулянки вимушено перейшли в невеликий приватний будинок. Остання документальна згадка про них відноситься до 1945. Тоді їх було дев’ять осіб з настоятелькою О. Винярською.
В радянський період будинок займала середня школа № 3 з російською мовою навчання. Нині вона існує як російська і польська. Станом на 2010 рік тут налічувалося 678 учнів, з них 240 – у польських класах. Польською викладаються мова, література, історія Польщі, а інші предмети – українською мовою.
Михайло Головатий
Звід пам’яток Івано-Франківської області. Івано-Франківськ і села міської ради. – Кн. 1. Пам’ятки археології, історії та мистецтва. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016. – С. 224-226.