В’їзні брами, 2-а пол. 17 ст.
/Вул. Галицька, у центральній історичній частині міста/
Станиславівська фортеця мала три пропускні пункти, що розміщувалися в розсічених штучних валах у куртинах (через одну): Галицьку або Львівську (з півночі) та Тисменицьку або Кам’янецьку (з південного заходу) брами й Вірменську хвіртку (з півдня). Головною з них вважалася Галицька. Ці перші кам’яні споруди на території новозакладеного поселення зводилися одночасно з міськими укріпленнями. Галицька й Тисменицька в’їзні брами перетинали земляні вали і дещо виступали за межі фортечних мурів. Вежі над ними служили для оглядово-спостережних та оборонних цілей. Усі три
пропускні пункти мали підйомні дерев’яні мости через рів, наповнений водою з Млинівки. Вірменський історик Садок Баронч писав: «Ці брами, вмуровані у вал, були забезпечені вежами, на яких вдень і вночі вартувала міська сторожа». Мандрівник Ульріх фон Вердум після відвідин Станиславова в 1672 зазначав, що місто має три муровані брами, на одній з яких височить півмісяць, але не релігійний символ мусульман, а небесне світило.
Найбільших руйнувань за свою історію Станиславівська фортеця зазнала під час воєн у 1-й третині 18 ст. Дуже постраждали від гарматних ядер і в’їзні брами. Ґрунтовно перебудовано їх у 1737. Відтоді Галицький в’їзд втратив свою домінуючу роль. Головною стає Тисменицька брама. Найвірогідніше, що розробили проекти перебудови в’їзних фортифікацій та здійснювали нагляд за роботами син власника міста інженер Станіслав Потоцький та архітектор Христіан Дальке. За відомостями С. Баронча, на брамах було встановлено мармурові таблиці з викарбуваними золотими літерами написами.
Суттєвих пошкоджень брами зазнали під час взяття міста росіянами в 1764. Але після цього їм судилося простояти ще близько півстоліття. За першим поділом Польщі (1772) Галичина ввійшла до складу Австро-Угорської імперії. Її державні урядовці уклали угоду з Росією, за якою мали розібрати всі фортифікаційні споруди на своїй території. Імператорський патент про знесення мурів Станиславівської фортеці з’явився у 1804. У період від 1804 до 1812 селяни з навколишніх сіл розрівняли оборонні вали, засипали рови з водою, частково розібрали мури. Тоді ж було зруйновано в’їзні Галицьку й
Тисменицьку брами. З їхнього матеріалу на місці дерев’яних міських
будинків споруджували кам’яниці.
Галицькі та Тисменицькі ворота зберегли своє значення протягом усього періоду існування міських укріплень. Саме з ними були сполучені найбільш пожвавлені вулиці та майдани міста, які утримують свою значимість дотепер.
Зеновій Федунків