#ЗПІК Житловий будинок, в якому містилися перша міська книгарня та редакція газети «Kurjer stanisławowski»
/Вул. Гетьмана Мазепи, 1/
У центральній частині міста, на розі вул. Гетьмана Мазепи та Вічового майдану, на червоній лінії. Займає наріжну частину старого кварталу, що репрезентує характер забудови 19 століття. Наприкінці 18 ст. на місці споруди був равелін перед Тисменицькою брамою Станиславівської фортеці.
За переписом земельних ділянок міста, у 1822 цією парцелею володів С. Галінський, котрий збудував тут кам’яницю (1827–30). Наступними власниками були Ю. Шенгерський та його спадкоємці (до 1873), П. Кремер (до 1878), Б. Тайтлер (до 1910-х рр.), В. Гельфт (до 1930-х рр.) та І. Фогель (до 1939).
Будинок цегляний, двоповерховий, від Вічового майдану – з мезоніном та підвалом. У плані має форму трапеції з внутрішнім двором. У пластичному відношенні найбільш опрацьованим є фасад від Вічового майдану. Парадний вхід до будинку тут був вирішений як арковий орнаментований білокам’яний портал. Нині він частково замурований і переоформлений у прямокутний. Фасад членований тосканськими пілястрами. Фронтон мезоніну прикрашений символічним християнським зображенням «всевидячого ока». На балконі другого поверху – кована монограма, що складається з початкових літер імені й прізвища першого власника. На обох фасадах вікна другого поверху з кам’яними наличниками, членування лопатками і тягами. Профільований карниз із дентикулами.
Від двору на рівні другого поверху будівлю по периметру оперізує традиційна для тих часів дерев’яна галерея. Зберігся арковий орнаментований кам’яний вхід до підвалу. Серед сусідніх споруда привертає до себе увагу оригінальною формою мансардного даху з криволінійним заломом. Цінність будинку, зведеного з переважанням форм класицизму, полягає в тому, що він належить до числа найдавніших житлових у місті.
Перший поверх власники постійно здавали в оренду під заклади і крамниці. У 1823 відкрита перша і на довгі роки єдина в місті книгарня І. Миликовського. Від 1830 протягом шістдесяти років вона містилась у цьому будинку. Кондитерська крамниця К. Ертля, що також займала частину першого поверху, була місцем зборів гімназистів і молоді під час революційних подій 1848.
У 1873 П. Кремер розширив будівлю, про що свідчить листування з маґістратом. Мабуть, тоді Г-подібна у плані споруда набула форми чотирикутника. В результаті розбудови кількість приміщень у ній зросла з шести (1857) до одинадцяти (1900). В будинку працювали філія віденської фабрики одягу «Гельман Кон і сини» (1891–1900), магазин меблів Ф. Фідлера (від 1891), кравецька майстерня Ю. Жалодека (від 1899), склад будівельних матеріалів В. Арнольда
(від 1902). Протягом 1889–91 перший поверх від вул. Мазепи (нині музей) винаймала найвідоміша на Прикарпатті газета «Kurjer stanislawowski» (польська).
За радянської влади приміщення першого поверху тривалий час займали проектно-конструкторське бюро сільгоспуправління та майстерня пошиття сценічних костюмів. У 1995 тут відкрито історико-меморіальний музей О. Довбуша, згодом – музей історії м. Івано-Франківська на базі колекцій професора В. Грабовецького. На першому поверсі також розміщуються філії двох банків, краєзнавчий відділ центральної міської бібліотеки. Другий поверх і мезонін житлові.
Михайло Головатий
Звід пам’яток Івано-Франківської області. Івано-Франківськ і села міської ради. – Кн. 1. Пам’ятки археології, історії та мистецтва. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2016. – С. 34–36.