Пам’ятник Міцкевичу А., 1898

#ЗПІК Пам’ятник Міцкевичу А., 1898
/Пл. Міцкевича, у сквері/.

Відкритий 20 листопада 1898 до 100-річчя від дня народження Міцкевича Адама (24.12.1798, хут. Заосcє біля м. Новогрудка (нині Білорусь) – 26.11.1855) – визначного польського поета-романтика і діяча національно-визвольного руху.

Навчався у Віленському університеті. За участь у підпільних товариствах у 1824 висланий у віддалені губернії Польщі. Після відбуття покарання жив у Петербурзі, згодом – Одесі, де працював учителем в Ришельєвському ліцеї. В Україні залишався понад дев’ять місяців, вникав у всі перипетії суспільного й культурного життя, збирав фольклор та історичні документи. Тут було написано більшість його сонетів, у тому числі «Кримських», балада «Воєвода», «Дозор». Деякий час жив у Харкові та Москві. У столиці Росії  А. Міцкевич зайняв посаду чиновника канцелярії генерал-губернатора. Тут познайомився з письменниками П. Гулаком-Артемовським і О. Пушкіним. За поему «Конрад Валленрод» його знову починають переслідувати. Врятувався виїздом у Європу (1829), довший час жив у Франції. Там була видана поема «Пан Тадеуш» (1834). У 1840–42 читає курс слов’янської літератури в Колледж де Франс у Парижі. Останні роки життя А. Міцкевич провів у великій бідності.
З 1852 працював в одній з бібліотек Парижа. Помер від холери в м. Константинополі (Туреччина). Тіло перевезли до Парижа, а через 40 років перепоховали у підземеллях замку Вавель у м. Кракові Польща).

Автор проекту пам’ятника – Т. Блотницький (1858–1929). Роботу над
мармуровою скульптурою поета, яка початково призначалася для встановлення у Кракові, майстер розпочав у Флоренції в 1881. Її встановили на масивному пірамідальному з профільованим карнизом постаменті, розміщеному на ступінчастому широкому підніжжі. На постаменті був
викарбуваний напис польською мовою:

«Адамові Міцкевичу
у столітню річницю
народин – громадянство
м. Станиславова.
1898».

Пам’ятник А. Міцкевичу належить до числа кращих творів
Т. Блотницького. Під час роботи він використовував посмертну маску
поета.

У 1930 пошкоджену під час польсько-української війни скульптуру перевели у бронзу, переробили п’єдестал, а сам пам’ятник перенесли ближче до фасаду театру (тепер філармонія). Статичну постать поета встановлено на високому прямокутному постаменті з квадратним цоколем в основі. В опущеній лівій руці А. Міцкевич тримає книгу, долоня правої притиснута до грудей. Поверх гладко
модельованого сурдуту з лівого плеча до підніжжя скульптури масивними бганками спадає плащ. Композиційний задум твору і пластичне опрацювання форм характерні для пізнього академізму. В нижній частині скульптури висічені прізвище автора і рік виконання:

«Тadeusz Blotnicki 1898 г.».

У постамент з чолового боку в 1940 вмонтовано мармурову
таблицю з ім’ям поета і роками його життя:

«Адам Міцкевич
24/ХІІ 1798–26/ХІ 1855».

Висота постаменту – 3 м, скульптури – 2,2 м.

Автори статті: Віктор Мельник, Зеновій Федунків