#ЗПІК Пам’ятне місце розстрілів гітлерівцями жителів Делятина у роки Другої світової війни (іст.)
/Ур. Вільховець, дільниця Площа, на роздоріжжі до с. Добротова/
Масове знищення гітлерівцями єврейського населення на Прикарпатті розпочалося восени 1941. Його «приурочили» до запланованого візиту в Станиславівську округу одного з нацистських лідерів, генерал-губернатора Генеральної губернії Ґанса Франка – «щоб жидівські елементи не могли зашкодити заповідженим відвідинам». Жертвами окупаційного режиму ставали також і українці. На жаль, різні письмові джерела містять суперечливу інформацію щодо дат проведення каральних акцій та кількості загиблих, тому встановити точні дані неможливо.
Перша кривава акція зі знищення єврейської громади відбулася в Делятині у листопаді 1941. Вночі, оточивши містечко, ґестапівці вигнали людей на вулицю і стали перевіряти документи. Відібраних жертв зігнали в окрему колону, погнали в заросле лісом урочище Вільховець і розстріляли біля заздалегідь викопаних ям. Тоді загинуло 514 євреїв і 157 українців. За інформацією відомого дослідника Холокосту 0. Круглова, німецькі джерела датували цю подію 16 листопада 1941 і вказували, що підрозділи 3-ї роти 133-го поліцейського батальйону і поліції безпеки зі Станіслава розстріляли 1950 осіб.
Вдруге масове знищення мирного населення тривало два дні, 1-2 вересня 1942 (Станіславська надзвичайна державна комісія з обліку збитків і злодіянь, заподіяних німецькими загарбниками та їх спільниками вказувала інший час – листопад – грудень 1943). Знову взявши вночі містечко в облогу, гітлерівці відкрили безладну стрілянину. Людей, котрі в паніці вистрибували з будинків, убивали. Згодом усіх євреїв зігнали на центральну вулицю, наказали зібрати цінні речі і підготуватися до евакуації. При цьому з них жорстоко знущалися, а потім повантажили живих разом з мертвими на автомашини і вивезли в урочище Вільховець для знищення. Не врятувалися й ті, хто працював на лісозаводі. Під час цього побоїща загинуло 712 євреїв і 95 українців (за іншими даними, 456 євреїв та 120 українців). За твердженням 0. Круглова, усіх вцілілих євреїв вивезли до Станіслава, а звідти до Львова у Янівський концтабір. Тоді ж окрема команда, т. зв. управа домів, забрала з будинків убитих людей все залишене майно. Після розправи німці хвалилися, що вони очистили долину Пруту від євреїв.
Пам’ятне місце розташоване на окраїні лісового масиву, займає ділянку неправильної форми площею близько 1 га, огороджену воринням. У 1992 в її центральній частині встановлено прямокутну стелу з чорного габро (вис. – 1,25 м, шир. – 1,05 м). З чолового боку стели зроблений присвятний напис українською й англійською мовами, на тильному боці стели – напис на івриті.
Майданчик навколо пам’ятного знака вимощений плиткою.
Ростислав Гандзюк, Світлана Флис
Джерела та література:
ДАІФ0. – Ф. Р-57. – 0п. 1. – Спр. 104; – Ф. Р-98. – 0п. 1. – Спр. 36. – Арк. 3, 4, 6; – Ф. Р-909. – 0п. 1. – Спр. 64 а; – Ф. Р- 1088. – 0п. 1. – Спр. 4.
Катастрофа і опір українського єврейства: Нариси з історії Голокосту і 0пору в Україні. / Ред.-упоряд. Єлісаветський С. – К., 1999.
Круглов А. Катастрофа украинского еврейства 1941-1944 гг.: Знцикл. справочник. – Харьков, 2001.
Максимюк М. Трагічна доля єврейської общини. // Народна воля. – 2001. – 7 жовт.
Соловка Л. Холокост на Станіславщині: хронологія злочину за документами ДАІФ0. // Світ молоді. – 2001. – 22 черв.