Не перетворитися на руїну: про що мовчить костьол у с. Блюдники

Лотоцька І., Поліщук Л. Не перетворитися на руїну: про що мовчить костьол у с. Блюдники // Галицьке слово. – 2018. – червень.

Не перетворитися на руїну: про що мовчить костьол у с. Блюдники

Хоч не зруйнована – руїна ся будова,

З усіх кутків тут пустка вигляда.

Леся Українка

У с. Блюдники Галицького району розміщений костьол Матері Божої – пам’ятка архітектури місцевого значення. Він споруджений у 1910 р. на кошти блюдницького дідича Мар’яна Ярошинського (1876–1944) – останнього власника села.  М. Ярошинський закінчив Яґеллонський університет у Кракові та Віденську політехніку. Був радником Львівської земельної палати, віце-президентом Малопольського товариства «Кулко рільниче» у Львові, одним з ініціаторів (1911 р.) та співзасновників компанії, згодом відомої як Товариство експлуатації солі поташової «ТЕСП» у Калуші.

М. Ярошинський проживав у сімейному маєтку у Блюдниках. Його палац розміщувався у парку, що зберігся й дотепер. 22 травня 1910 неподалік від нього був освячений новозбудований костьол – родинна каплиця-усипальниця Ярошинських. На території фільварку діяла ґуральня, зведена у кін. ХІХ ст., вірогідно, ще Зигмундом Ярошинським, батьком Мар’яна. Очевидно, у міжвоєнний період її реконструювали у млин зі збереженням архітектурно-планувального вирішення (тепер пустує).

Перед Першою світовою війною пан подарував частину своєї посілості римо-католицьким монахиням, які спорудили на цих землях будинок, де розмістився сиротинець (невдовзі черниці відкрили тут ще й дитячий садок, оскільки дітей-сиріт було мало). Після війни панське господарство почало занепадати. Щороку дідич розпарцельовував по одному ланові землі і продавав селянам. У 1939 р. М. Ярошинський назавжди покинув Блюдники, перебував в Угорщині, Югославії та Франції. Похований у французькому місті Екс-ле-Бен.

Тепер мовчазним свідком тих часів є тільки ґуральня та костьол, колись величний і неймовірно красивий. Під час Першої та Другої світових воєн він був пошкоджений і зазнав незначних перебудов. Після виїзду місцевих поляків до Польщі його закрили, у приміщенні влаштували колгоспний склад. З 1970-х рр. будівля пустує і руйнується.

Костьол мурований з цегли, тинькований, із залізобетонним склепінням. Складається з нави і нижчого за неї короткого трибічного пресвітерію, до якого зі сходу примикає прямокутний у плані анекс, у котрому розміщувався вхід до крипти. Пресвітерій перекритий тричастинною загостреною конхою, нава – гостролучковим у перерізі склепінням. Покриття з оцинкованої бляхи усіх трьох частин повністю втрачене, над навою і пресвітерієм зберігся кроквяний металевий каркас.

Високий трикутний східний фронтон нави опирається на потужну підпружну арку, яка виявлена ззовні на наріжниках бічних фасадів нави східчастими контрфорсами, що протидіють розпору. Внутрішній простір костьолу поділений цією масивною аркою на дві частини – наву і пресвітерій.

Головний західний фасад трьохосьовий. На центральній осі – одноярусний архітектурний об’єм головного входу, що незначною мірою виступає з площини стіни, увінчаний трикутним фронтоном з аркатурним фризом із небул. За іконографією 1939, в ніші у верхній частині фронтону була фігура Матері Божої. Вхідний отвір (дверні полотна втрачені) обрамлений колонами на високих п’єдесталах зі стилізованими геометризованими капітелями, на які опирається профільована перспективна арка з тимпаном, закладеним цеглою. Центральний вхід акцентований широкими репрезентативними сходами. Їх муроване огородження не збереглося.

Вікна головного фасаду вузькі, видовжені, з півциркульними завершеннями (з обох боків порталу по одному вікну, над ним – два). Бічні фасади нави мають по два спарених вікна (мотив біфорію), пресвітерію – по одному вікну, анекса – по три аркатурних вікна з глухими тимпанами. Усі вікна пресвітерію і нави прикрашені скульптурним оздобленням у формі едикул, анекса – у вигляді аркатурних смуг. Більшість декоративних деталей вікон і порталу в задовільному стані. Заповнення вікон повністю втрачене.

В інтер’єрі та в екстер’єрі спостерігаються значні втрати тиньку на стінах, бетону склепінь (металокаркас склепінь частково оголений). На склепіннях і стінах є залишки розписів, також збереглися фрагменти підлоги з автентичною керамічною плиткою та муровані хори з трапецієподібним виступом на осі балкона. Парапет хорів мурований, декорований рослинним орнаментом із наскрізним неоготичним мотивом трилистої квітки. Металеві сходи в південно-західному наріжнику нави, якими здійснювався вихід на хори, не збереглися.

За стильовими ознаками, методом стилізації історичних архітектурних деталей, застосуванням нових будівельних матеріалів споруда костьолу належить до стилю сецесії. Вона є цінним об’єктом культурної спадщини регіону і поєднує в собі технологічне новаторство у застосуванні залізобетону і сталі, що на 1910 ще не було поширене навіть у великих містах, а також архітектурно-мистецьку цілісність, виявлену в тектоніці всієї будівлі, мальовничості архітектурної пластики декору і малярської вишуканості розписів в інтер’єрі.  Технічний стан костьолу аварійний. Споруда потребує ґрунтовної реставрації.